Якими критеріями мають керуватися водії, обираючи швидкість у відповідності до видимості за напрямком руху?
Під час вибору швидкості водій має виходити з того, яку відстань попереду він реально «бачить» і може оцінити. У ПДР у пункті 1.10 поняття видимості в напрямку руху пояснюється як максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розташування учасників руху. Тобто видимість безпосередньо потрібна для того, щоб орієнтуватися, обирати безпечну швидкість і виконувати маневри без ризику.
Логіка проста: що більшою є швидкість, то більше відстані автомобіль проходить за той самий час, і тим більше потрібно «запасу» простору, аби встигнути помітити небезпеку, зреагувати та зупинитися. Якщо ж видимість коротка (туман, дощ, сутінки, засліплення фарами, підйом, закритий поворот, великі транспортні засоби попереду або припарковані авто, що перекривають огляд), водій отримує інформацію запізно. У такій ситуації швидкість, яка здавалася нормальною за доброї видимості, стає небезпечною, бо перешкода може з’явитися в полі зору тоді, коли гальмівного шляху вже не вистачить.
Практичний орієнтир для самоконтролю такий: водій має мати можливість зупинити транспортний засіб у межах тієї відстані, яку він бачить попереду. Інакше це фактично рух «наосліп». Саме тому перед прихованим поворотом, на вершині підйому, біля пішохідного переходу чи зупинки громадського транспорту водій знижує швидкість навіть тоді, коли прямих заборонних знаків може не бути: видимість обмежена, а ймовірність раптової появи перешкоди зростає.
Отже, вірна відповідь - "Чим гірша видимість, тим меншою має бути швидкість руху.", оскільки безпечна швидкість визначається тією дистанцією, на якій водій здатний вчасно побачити обстановку попереду та встигнути зреагувати і зупинитися в межах видимості.
Пункт 1.10 (термін «Видимість у напрямку руху»)
Видимість у напрямку руху — максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дозволяє водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру.
Пункт 12.2
У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.
Коротке застосування: швидкість має зменшуватися пропорційно погіршенню видимості так, щоб зупинка була можливою в межах тієї відстані, яку водій реально бачить попереду за напрямком руху.
Пункт 1.10 (термін «Недостатня видимість»)
Недостатня видимість — видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.
Тобто, правильна відповідь - "Чим гірша видимість, тим меншою має бути швидкість руху.", з огляду на те, що за визначенням ПДР видимість у напрямку руху безпосередньо використовується для вибору безпечної швидкості, а швидкість у темну пору доби та за недостатньої видимості має забезпечувати можливість зупинки в межах видимої ділянки дороги.