В якому випадку слід припинити проведення серцево-легеневої реанімації у постраждалих?

Серцево-легенева реанімація потрібна тоді, коли у постраждалого немає свідомості та не спостерігається нормального дихання, тобто організм фактично не забезпечує себе киснем і кровообігом. У такій ситуації реанімаційні дії виконують без зволікань і без зайвих пауз, адже кожна перерва зменшує шанси на відновлення життєвих функцій.

Під час СЛР важливо постійно оцінювати, чи з’являються ознаки її результативності. Найочевидніші для водія-рятувальника орієнтири на місці події — поява самостійного дихання, повернення свідомості, а також інші прояви «оживлення» (наприклад, нормалізація кольору шкіри). Саме поява таких ознак означає, що мета СЛР досягнута: організм знову почав працювати самостійно.

Уявіть типову дорожню ситуацію: людина лежить непритомна, ви почали компресії та штучну вентиляцію. Якщо через певний час постраждалий починає дихати сам, відкриває очі, реагує на звернення або очевидно «приходить до тями», продовжувати компресії вже не можна, бо це не буде допомогою — це буде зайвим втручанням. Після відновлення життєвих функцій постраждалому забезпечують безпечне положення та контроль стану до прибуття медиків.

Важливо розуміти логіку іспитового формулювання: питання саме про те, коли слід припинити СЛР. Визначальним є не відлік часу, а факт відновлення ознак життя. Часові орієнтири можуть згадуватися в навчанні, але у відповідях ТСЦ ключовий критерій зупинки — поява ознак життя.

Отже, вірна відповідь - "Поява ознак життя (дихання, свідомість).", оскільки СЛР виконують до моменту, коли постраждалий починає проявляти самостійні життєві функції, і тоді потреба в реанімаційних діях зникає.

Пункт 2.10 (розділ 2 «Обов’язки і права водіїв», обов’язки водія у разі причетності до ДТП)

У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний, зокрема, вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати (або забезпечити виклик) швидку медичну допомогу та, за потреби, вжити заходів для доставки потерпілих до закладу охорони здоров’я.

Коротке застосування: питання перевіряє складову «домедичної допомоги» в межах обов’язків водія при ДТП (п. 2.10), а саме — правильність дій під час реанімаційних заходів і момент їх припинення при відновленні життєвих функцій.

Пункт 1.10 (термін «Дорожньо-транспортна пригода»)

Дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Коротке застосування: прив’язує ситуацію надання домедичної допомоги (у т.ч. СЛР) до події ДТП, у межах якої вмикаються спеціальні обов’язки водія за п. 2.10 ПДР.

Тобто, правильна відповідь - "Поява ознак життя (дихання, свідомість).", з огляду на те, що за вимогами ПДР водій у разі ДТП зобов’язаний вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, а припинення СЛР є обґрунтованим саме при відновленні життєвих функцій (появі ознак життя).